Богдан Кушнір, родом із Черкащини, можливо, саме Шевченківська земля і стала певним поштовхом до розмаїття талантів, якими наділена його особистість. Виховувала Богдана бабуся Ганна Семенівна, яка була викладачем музики в дитячому садочку. Завдяки бабусі з дитинства хлопчик зростав у гармонії зі звучанням фортепіано, баяну та скрипки, навчився гарно співати, декламувати вірші та малювати. Ще в дитинстві Богдан замислювався про те, щоб працювати із законом, охороняти та допомагати людям, але аналітичний склад мислення привів його на фізико-математичний факультет Вінницького педагогічного університету. Після завершення навчання, Богдан проходив строкову службу в одній із військових частин Нацгвардії у Запоріжжі, в якій потім залишився і підписав контракт. А далі був пекельний, а особливо для мобілізованих першою хвилею українських воїнів, 2014-й рік. Військовослужбовець пізнав дух війни у низці гарячих точок, серед яких Маріуполь, Амвросіївка, Степове, Савур-Могила. Після пережитого Богдан добре зрозумів, що у наших людей сильний дух, а дух не перемогти.

«На сьогодні вже подано більше 150-ти віршів. Переважно це ліричні вірші, деякі потребують редактури, але я зовсім не розчаровуюся, а, навпаки, пишаюся, що люди проявляють себе. Такий творчий прояв можна порівняти з металом, який зовні непримітний, але коли на нього падає світло, починає з`являтися блиск. Так і ці молоді люди, зовні звичайні, але коли ти читаєш їх поезію, розумієш, що від цієї людини йде тепло та світло, - наголошує майбутній офіцер. – Дуже хотілося б, щоб «Альманах», який відображатиме внутрішній світ курсантів, став своєрідним дзеркалом через століття».

"Альманах"